Розпочинаємо цикл публікацій нотаток легіонера, позивний "Грім". Вони наявно демонструють, що реформами у ЗСУ, ще й не пахло. Це холодний душ на контрасті з яскравим парадом на День Незалежності, яким ми учора спостерігали, та від якого я особисто у захваті.
Ми чудово розуміємо, що частини бувають різні, командири бувають різні, але середня температура по лікарні, нажаль, ще дуже далеко від нормальної. Подальші публікації вам наочно покажуть, чому на 3-му році війни ми (Український Легіон) досі вважаємо, що чоловікам краще проходити підготовку в нас та не сподіватися на учєбку ЗСУ чи НГУ, та чому Україні, як повітря, потрібна дієва територіальна оборона.
(Редакція)
Вітаю всіх!
Я демобілізувався і вже четвертий день вдома. Адаптація проходить складно бо хворіє дитина. Хочу подякувати своїм рідним а також усім хто хвилювався за мене та допомагав. Перераховувати кожного не буду бо вдячний багатьом: це куми, друзі, сусіди, волонтери Українського Легіону, бійці Українського Легіону, колишні співробітники, волонтери.
Дякуючи вашій підтримці та особистій віддачі кожного бійця мого розрахунку зміг зробити усе від мене залежне.
За рік обіймав посади:
- зам.ком. учбового взводу,
- командир гармати,
- т.во. командира вогневого взводу,
- інструктор з тактики та тактичної медицини.
Відзначений заохоченнями:
- підвищенням в званні від рядового до сержанта,
- фотографією з прапором бригади,
- двома грамотами,
- грошовою премією,
- два рази на дошці пошани.
За рік ставлення до ЗСУ докорінно змінилося.
Тепер упевнений що це структура для відмивання бабла і слід звільнити всіх офіцерів від підполковника і вище.
Чому ж я вирішив що ЗСУ це наєбахтунг, що треба звільнити всіх від підполковника і вище а в штабах від майора, що це машина для відмивання бабла і нічого не змінюється?
Частина №1 РВК.
Після нападу РФ на наш Крим у 2014 році я прийшов до Оболонського РВК щоб нагадати про те що існую і щоб мене не забули мобілізувати. Залишив данні, мені подякували і відпустили. Вірніше дані записали на вході і навіть не пустили -)
Десь через місяць мені подзвонили і я прийшов вдруге. Мені сказали що я зв'язківець і це чудово. Я на це відповів що це не так і відповідно до військового квитка я мех-вод БРМ1К і служив в розвідці. Вони вибачились і виправили.
Втретє мене викликала і запропонували заповнити анкету де були питання:
- бажаєте на контракт?,
- бажаєте в ЗТРО?,
- бажаєте в резерв?.
Заповнив. Відпустили.
Вчетверте я прийшов записуватися в ЗТРО до Дарницького РВК разом з Українським Легіоном. Там нагадав що закінчив військову кафедру бла-бла, офіцера не отримав (довга історія). Мене направили з'ясовувати в оболонський.
І ось в п'яте я в Оболонському. Пішли дивитися справу. Справи нема, загубили. Нагадую, що могли відправити на міський ВК з питання надання офіцера. Дзвонять туди. Там кажуть - був переїзд, справу не знайдемо. Нехай йде до свого командира, там розберуться.
Нарешті! Шостий і результативний!
Кажуть йдіть служити. Добре кажу, але хочеться в нормальну бригаду.
Вони - яку наприклад. Я - ну, знайомий з 95ки повернувся, наче нормальна.
Вони - Супер!!!! Якщо на ВДВ то завтра останній автобус.
Кажу давайте через тиждень, ну там попрощатися, друзів побачити.
Вони - якщо у ВДВ то тільки завтра.
Прохожу медкомісію. Хірург побачила варикоз, каже - обмежено придатний.
Я пишу заяву що доброволець.
На наступний день (16.06.2015 не пройшло і три роки -))) я і ще двоє "ВДВшників" їдуть на учєбку, а в результаті до 56ої окремої мото-піхотної в протитанковий дивізіон. -))
Далі буде...
