Я розумію, що промови Президента з воєнних проблем пишуть йому спеціальні люди, він лише ставить політичні вимоги для них. Розумію, що то колишні військові високого рангу. Але людина навіть з трьома вищими освітами і широкими лампасами може виглядати дилетантом, коли береться розмірковувати про те, на чому не знається глибоко.
Саме те сталося з правильними тезами під час виступу Президента на конференції в Генеральному штабі.
По-перше, територіальна оборона. Сили ТрО у нас сьогодні створити набагато важче, ніж позаминулого і минулого року. Головна причина - тотальна недовіра людей і до військових, і до політиків, і до держадміністрацій через те, що ті на протязі двох років не лише не сприяли підготовці сил ТрО, а навпаки заважали. Переважна частина військкоматів просто саботували, іноді цілеспрямовано руйнували таку підготовку попри зусилля воєнно-патріотичних організацій.
Тому пропоную спеціально навченим людям в адміністрації Президента, якщо вони насправді вирішили принаймні не заважати створенню і підготовці сил територіальній обороні, перед тим як щось писати з цього приводу звернутися до мене особисто. Тому що я на відмінність від них і кадрових військових усіх саме в цьому найкращий професіонал.
Створення і підготовка сил ТрО можлива лише за рівноправної взаємодії трьох суб'єктів: Збройних Сил (матеріально-технічна база підготовки, зброя і боєприпаси, військові стрільбища), місцевих рад і держадміністрацій (фінансування навчальних центрів, інструкторсько-викладацьких груп), воєнно-патріотичних організацій (довіра громадян, людський потенціал, досвід підготовки цивільних, напрацьовані методики, викладацький та інструкторський склад, який гарно знається на специфіці такої підготовки). Без воєнно-патріотичних ГО підрозділи ТрО не створити, тому що люди набагато більше довіряють нам, ніж будь-яким державних інституціям. Йдеться не про "сприяння", а саме про рівноправну взаємодію.
По-друге, підготовка партизанського руху. Це зовсім інше завдання, ніж ТрО. Підготовка партизан вимагає насамперед конспірації, легендування, навчання оперативній роботі, завчасної закладки баз з матеріально-технічними засобами. Таку роботу мають проводити не військкомати, не ГО, а сили спеціальних операцій та СБУ. До того ж створювати окремі мережі, які до початку дій не знатимуть одна про іншу. Інакше такі мережі будуть миттєво знищенні окупантами, бо колаборанти здадуть їх всіх ворогу за лічені години.
Український Легіон відкритий до співпраці і для військових, і для державних адміністрацій.
Сподіваюся, що заяви Президента цього разу не залишаться порожніми обіцянками.