В час Ч, держава буде мати нульове значення. Значення матиме лише швидкість та вправність бійців ЗТрО!
Запам’ятайте раз і на завжди - неможливо створити ефективні загони територіальної оборони (далі ЗТрО) лише тільки традиційними формально-паперовими методами тому, що територіальна оборона відноситься до царини публічної безпеки і відповідно методи організації роботи мають бути як з цивільними, а не як з регулярними збройними силами. Як непряме підтвердження маємо два роки АТО в Україні і фактичну відсутність загонів оборони попри давно спущений зверху наказ на їх формування при кожному РВК.
Основна задача загону територіальної оборони:
Оборона території від захоплення агресором у випадку широкомасштабної агресії на вказаній території.
Територія та її оборона
- перешкоджання силовому захопленню важливих об’єктів інфраструктури: підстанцій, споруд водопостачання, очисних споруд, складів зброї, складів продуктів, мережі ТВ та радіомовлення і т.п.;
- перешкоджання захопленню державних установ: відділки поліції, лікарні, ради і т.д.;
- перешкоджання мародерству установ торгівлі та розподілу продуктів, води, товарів першої необхідності;
- контрдиверсійна діяльність — виявлення та знешкодження бойових платформ ворога і таким чином запобігання тероризму та диверсіям на перелічених вище об’єктах.
Агресор на території
Так звані бойові платформи ворога до яких належать:
- агенти ворога — одиночки які здебільшого працюють по збору інформації та вербовці;
- диверсійні групи від 2 до 5 чоловік — спеціально заслані групи для диверсій, можуть мати озброєння від стрілецької і аж до протитанкових мін та РПГ, СВП;
- завербовані агентами кримінальні елементи (читай: банди 3-10 чоловік) яким проплатити і пообіцяли багато дармовщини в разі перемоги — квартирку на Хрещатику, бентлі та дівок. Озброєння стрілецьке, гранати, міни, РПГ, СВП.
- ворожий десант — ейрборн регулярні війська ворога, що були перекинуті по повітрю під час перших годин війни — максимум підготовки та оснащення, можуть натворити дуже багато шкоди.
- локальні радикальні елементи — релігійні фанатики, ідеологічні виродки і т.п. Озброєння та можливості залежать від того, хто їх завербував, цілі відповідно теж.
Потрібно зауважити, що на даному етапі всі спецслужби доволі ефективно можуть перехоплювати будь-які види комунікацій, тому більшість бойових платформ ніяк не контактують між собою і не мають центра керування. Натомість самі собі вибирають цілі та задачі в рамках поставленої загальної мети. Те ж саме відноситься і до терористичних організацій.
Завдання бійця ЗТрО на Ч+1
- Відправити сім’ю в тил.
- Дістатися до заздалегідь встановлених точок збору із спорядженням та зброєю.
- Відновити ланку командування.
Подальші першочергові завдання
Класика оборони будівлі так як вона розписана у вказівках для польових командирів. Основні етапи:
- Зайняти об’єкти які потрібно обороняти та підготуватися до оборони.
- Відбити атаки.
- Налагодити комунікацію з головним штабом оборони.
- Укріпити об’єкт.
- Провести розвідку.
- Налагодити логістику: облік БК, провіанту, медичних засобів.
- Налагодити комунікацію з іншими загонами оборони.
- Скласти план відпочинку.
- За можливості, надати допомогу в обороні інших об’єктів.
Основні проблеми реалізації першочергових завдань
Мала швидкість реагування. В перші хвилини питання стоїть просто — хто перший будівлю займе — ви чи бойова платформа, той і переміг. Компенсується створенням підрозділів мінутменів (англ.: minutemen) — підрозділ швидкого реагування, члени якого живуть неподалік об’єкту охорони і просто хапають зброю, набої та мінімум спорядження та біжать займати об’єкт. Реалізувати “хвилинну” реакцію штатними підрозділами неможливо, навіть поліція буде їхати 9-10 хвилин, а їх людський ресурс дуже обмежений.
Відсутність початкових розвідувальних даних. Тут допоможе лише постійна спостережливість оборонців які проживають на вказаній території, щоб вони могли ідентифікувати нових та старих людей у своєму дворі/під’їзді, нові/старі автівки і т.д. Штатний підрозділ, що приїхав на виклик буде мати практично повний нуль розвідувальних даних.
Відсутність командної ланки. Не чекайте, що в перші години вами хтось буде командувати — штаб буде займатися чим завгодно тільки не вами. Скоріш за все будуть пакуватися і тікати, якщо відіб’ються від диверсантів. Відповідно ймовірність, що на підмогу приїде НГ чи ще хтось практично нульова — будуть самі відбиватися, або просто “чухатися”, поки ситуація не проясниться.
Відсутність розуміння хто свій, а хто чужий. Тут допоможе лише особисте знайомство оборонців між собою та з працівниками та штатними охоронцями об’єкту, а не “бухали якось разом на зборах, три роки тому”. Тому дуже важливо, щоб оборонці постійно спілкувалися між собою просто по життю, а не тільки на зборах. Етап “притирки” людей між собою ще ніхто не відміняв.
Резюме ефективності дій в час Ч
Ефективні загони оборони це такі, які готові швидко відреагувати на сигнал загальної тривоги і приступити до виконання завдання по обороні об’єкту якнайшвидше. Тобто, навіть банальна необхідність бігти два квартали до РВК, брати АК та набої (не кажучи вже про паперову тяганину яка там буде, бо це ж зброя), а потім повертатися на об’єкт ставить хрест на всій ідеї тому, що бойові платформи просто зроблять атаку на РВК і ніхто нікуди ні з чим вже не побіжить. Так само важливість особистого знайомства оборонців, так само важливість спостережливості на місцях, так само спроможність вести оборону будівлі без командування офіцерів. Отже як бачимо, прив’язка до державних ресурсів (зброя, набої, транспорт) в перші хвилини війни лише зменшує початкову ефективність та перевагу в ініціативі загонів оборони. Державний ресурс матиме значення в подальшому, коли потрібне буде поповнення БК, провіанту та медичних засобів.
Аспекти цивільної реалізації ЗТрО
Отже, реалізувати ефективні ЗТрО штатними підрозділами практично неможливо, бо тоді держава мусить утримувати повноцінний військовий батальйон (а то і декілька) при кожному РВК, причому в режимі постійної готовності, а це не просто дорого, а дуже дорого. А підхід комплектувати ЗТрО з резервістів, а потім їх потроху висмикувати і затикати ними дірки в зоні АТО практично ставить хрест на всій ідеї тому, що читай вище.
З іншого боку ЗТрО, що складається з цивільних людей мусить брати до уваги їх цивільне життя та пріоритети.
Перше і головне — ці люди не військові і не збираються ними ставати, інакше вони б пішли на контракт. В той же час, вони розуміють, що військових на все не вистачить, командної ланки на все не вистачить, ресурсів на все не вистачить, і із-за цього ситуація за декілька годин може перетворитися з “дім/сім’я/робота/дача на вихідних” в “сидіння в підвалі під обстрілами, без води, тепла, їжі та медикаментів” якщо віддати ініціативу бойовим платформам ворога. Просто скажіть спасибі, що вони зголосилися стати частиною територіальної оборони і не давіть їм на совість — залишитеся і без них.
Друге, немає ніякої гарантії, що ці люди не злякаються в самий відповідальний момент, тому штат цивільного ЗТрО мусить мати як мінімум потрійний запас і мусить проводити регулярні вишколи та репетиції. Правило 1 із 100 ще ніхто не відмінив, але можна отримати 10 із 100 чи навіть більше якщо проводити регулярні вишколи та репетиції, бо коли людина робить щось звичне, то воно не виглядає нереальним чи занадто небезпечним.
Третє і останнє, не намагайтеся обдурити цивільних оборонців — вони не такі тупі, щоб витрачати час на армійський дебілізм,що відомий як “радянська школа військової підготовки”. Не надійтеся, що цивільні поведуться на казочки та обіцянки. В час Ч, держава буде мати нульове значення. Значення матиме лише швидкість та вправність бійців ЗТрО і ВСЕ!
А що ж держава? Де держава?
Від держави потрібно лише визнання того, що в неї є цивільні люди які можуть виконувати роль бійців ЗТрО, встановити стандарти відповідності ака статут ЗТрО, встановити контроль над відповідністю цивільної особи цим стандартам через підписання чіткого контракту ЗТрО.
І саме головне - не заважати своїми намаганнями надіти на людину кірзаки та кєпку і примусити ходити строєм перед РВК, бо в неї є дім, сім’я, робота та дача по вихідних, тож не задовбуйте більше ніж необхідно.
Юрій Літошенко, інструктор, член ГО "Український Легіон"
