Територіальна оборона: “створити не можна забути”

Інтернет-видання «Ділова столиця» нещодавно надрукувало розлоге інтерв’ю з Святославом Стеценко про проблеми зі створення системи територіальної оборони та діяльність ГО «Український легіон». Наводимо текст цього інтерв’ю.

«Український легіон» фінансується переважно самими легіонерами за рахунок членських та добровільних внесків, а також завдяки добровільним благодійним внескам громадян, підприємств, установ і організацій. Святослав Стеценко – полковник запасу та експерт з питань партизанської боротьби. Громадську діяльність він поєднує з роботою на посаді помічника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Він опікується питаннями захисту прав військовослужбовців. Але це окрема тема. Зараз ми розмовляємо про територіальну оборону.

— Яким є ступінь готовності Києва та інших міст до оборони у випадку великої війни?

— Державою, Збройними силами та іншими військовими формування було вжито певних заходів. Отже напад не захопить нас зненацька. Армія готується, розроблені плани оборони.

Чи достатнього цього? Напевно так, якщо ворог задіє, наприклад, сили спеціальних операцій, тобто обмежені сили. Але якщо розпочнеться велика війна, то ми не маємо сьогодні достатньо сил ані для оборони Києва, ані для ефективної оборони країни. Це обумовлено і обмеженими матеріальними можливостями, нестачею систем озброєнь, військової техніки, набоїв,  інших засобів, необхідних для війни, і недостатньою кількістю військового навченого резерву.

Зараз можна вважати навченими військовій справі тих, хто перебуває в оперативному резерві першої черги. Це ті, хто відслужив за мобілізацією чи за контрактом в зоні АТО. Між тим системи масової підготовки резерву не створено. Військові експерти та громадські активісти кажуть про це з самого початку російської агресії, але жодних реальних кроків задля створення такої системо не зроблено і досі.

— Але ж формуванню територіальної оборони, напевно, приділяють якусь увагу?

— Сьогодні передбачено створення при кожному військкоматі підрозділів територіальної оброни. Це рота охорони і від одного до трьох (в залежності від чисельності населення) загонів територіальної оборони. Ті військовозобов’язані, що їх не включили до оперативного резерву і не відправлятимуть на доукомплектування наявних військових частин, формування нових і відновлення втрат, повинні бути приписані до цих загонів. З ними повинно проводитись відповідне навчання.

Але тут є величезні проблеми. Ці підрозділи створені переважно на папері. До них приписали людей, що не пройшли належної підготовки. Багато хто з них навіть не ознайомлені з тим, що їх туди записали, і не мають жодного бажання брати там участь.

В той же час існує багато громадських ініціатив, які власними силами намагаються на добровільних засадах у позаробочий час проводити підготовку саме тих громадян, які готові у випадку оголошення військового стану та загальної мобілізації вступити до лав загонів територіальної оборони і таким чином виконати свій громадянський обов’язок.

— Це саме те, чим займається «Український легіон»?

— «Український легіон» було створено в 2014 році з метою в максимально стислі терміни навчити якомога більше людей, що підуть у Збройні сили. Після того, як президентом було прийнято рішення про створення підрозділів територіальної оборони, ми зосередили зусилля на підготовці резервістів саме для цих підрозділів.

І тут ми стикнулися з тим, що рішення керівництва країни фактично не виконуються. Причина полягає в самому підході до навчання підрозділів територіальної оборони та їхньому комплектуванню. Військові не поспішають змінити навіть власну нормативну базу, хоча для цього не потрібно нових законів та постанов уряду.

Більшість тих, хто готовий захищати свою країну та є придатним за станом здоров’я, або зараз служать в Збройних силах та інших військових формуваннях, або вже відслужили та перебувають в оперативному резерві першої черги і у випадку війну їх мобілізують на фронт. В будь-якому випадку вони в територіальну оборону не потрапляють. Тому фактично ці підрозділи неможливо укомплектувати мобілізаційно, а лише добровільно.

Але сьогодні, на приклад, вимоги до стану здоров’я резервістів загонів територіальної оборони ті ж самі, що й для військовослужбовців за контрактом. Дуже багато людей, що були б готові служити в резерві в цих підрозділах, не можуть цього зробити через обмеження за станом здоров’я, або через вік, або через сімейні обставини. Вони не можуть бути, та й не хочуть бути мобілізованими на фронт, але брати участь в загоні територіальної оборони поруч зі своєю домівкою – це для них є прийнятним.

Про цю проблему ми говоримо вже два роки, але військові так і не спромоглися внести зміни в свої нормативні документи.

Навчання викликає не менш серйозні проблеми. Підготовка підрозділів територіальної оборона передбачена лише на період проведення зборів. Але збори – це дуже витратний захід. Потрібно компенсувати зарплатні, транспорт, харчування і т.ін. А позаяк ресурси майже не виділяються, то й збори проводять нерегулярно, участь в них взяла лише незначна частина тих, хто приписаний до підрозділів територіальної оборони. До того ж багато хто з тих, брав участь в цих зборах в 2014 – 2105 роках, потім потрапили під мобілізацію і територіальна оборона більше не може на них розраховувати.

Ми неодноразово звертались до Генштабу та командування Сухопутних військ з пропозиціями – як письмовими, так і в особистих розмовах з офіцерами та генералами – щодо програми підготовки резервістів територіальної оборони на добровільних засадах, у позаробочий час, без оплати. Але ці ініціативи залишились без уваги. Військові відповідають: нам цього не потрібно, у нас з територіальною обороною все гаразд. Хоча фактично зовсім не все гаразд.

— А як організована підготовка в «Українському легіоні»?

— Всі, хто проходять підготовку у нас, купують за свій рахунок військове спорядження, форму, медичні засоби. Тобто є люди, що попри складну економічну ситуацію готові витрачати власні кошти, аби підготуватись до оборони.

В «Українському легіоні» існує три рівня підготовки. Теоретичні заняття відбуваються в вечірній час, практичні – вихідними днями. Навчальний курс триває 60 учбових годин – це навіть більше, ніж передбачено програмою бойового злагодження в загонах територіальної оборони. В цей курс входить тактична підготовка, поводження зі зброєю, елементи інженерної підготовки, орієнтування на місцевості, домедична підготовка.

Потім йде базовий курс – 168 учбових годин. Він містить додаткові елементи розвідувальної підготовки, навчання вижиманню в складних умовах, основи тактики дій малих груп на випадок окупації.

І вже для тих, хто готовий займатись регулярно – ще 260 учбових годин бойового злагодження в групах. При цьому ми використовуємо досвід підготовки, що його накопичили добровільні сили оборони своєї землі в балтійських та скандинавських країнах.

Набір відбувається щомісяця, дізнатись подробиці та заповнити онлайн-форму можна на нашому сайті чи на сторінці у Facebook.

— Яку кількість резервістів ви підготували?

— Навчальний курс пройшло більше ніж 3 тисячі киян та мешканців передмість столиці, базовий курс – більш ніж 600 громадян. Але близько половини з цих 600 були мобілізовані або пішли добровольцями чи за контрактом. Для територіальної оборони вони втрачені.

Окрім самого навчання важливим є ще той факт, що ти знаєш людей, з якими можна зв’язатись у випадку війни чи іншої надзвичайної ситуації. Якою б ідеальною не була твоя індивідуальна підготовка, але без групи твої можливості є близькими до нуля. Будь-які військові дії, як і збройний опір окупаційному режиму, можливі лише в складі навчених та злагоджених підрозділів.

Тому ми й запрошуємо на навчання усіх киян. В будь-якому випадку не завадить знати, як діяти в критичних ситуаціях, і бути знайомим з людьми, що разом з тобою захистять твою родину.

Джерело: Ділова столиця

No Comments Yet.

Коментувати